Психолог Олександр Литвиненко надав практичні поради як допомогти дитині подолати стрес.
Стрес у нашому житті є майже постійно – тільки його рівень може бути більший або менший. Навіть коли ви прокидаєтеся вранці – це теж стрес, якщо ви мало спали. Але стрес нам необхідний, аби жити, рухатися та виживати.
Стрес – реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) ззовні. Загалом стрес – це нормальна реакція здорової людини, захисний механізм нашого організму. Виникнення стресу означає, що людина, зокрема дитина, включилася в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для неї впливам.
Коли в наше життя вриваються різні стресові фактори, то запускаються автоматичні тілесні реакції. Наш розум починає функціонувати заради виживання, генеруючи реакції, спрямовані на реалізацію програми “боротися чи врятуватися втечею (її ще називають реакцією “бий або біжи”). У таких ситуаціях працює так званий “мозок ящірки” (лімбічна система), що сформувався у людства мільйони років тому. Це дуже важлива частина мозку: саме вона швидко реагує на небезпеку й забезпечує наше виживання. Коли загроза минає, мозок опрацьовує інформацію і пояснює те, що трапилося. Так ми отримуємо досвід. Виживання дитини безпосередньо залежить від її рідних і близьких дорослих, а також від того, як вони допомагають їй впоратися зі стресовими емоціями. І що менша дитина, то більшої допомоги від батьків вона потребує в “опрацюванні” стресових ситуацій, адже зона мозку, яка за це відповідає, ще не сформована, а “мозок ящірки” є домінуючим інструментом реагування. Саме тому нам насамперед необхідно заспокоїти “мозок ящірки” дитини, а вже потім говорити з нею.
Яким має буди контакт із дитиною у стресі?
- Безпечні доторки (ніжні, турботливі, чуйні та комфортні для дитини)
- Зоровий контакт (тривалий і комфортний)
- Мовленнєвий контакт (м’який, спокійний та мелодійний голос)
- Емоційна чутливість (Батьки помічають мінімальні зміни в поведінці та вигляді дитини, це підкаже, як діяти і що робити в контакті з дитиною )
- Взаємодія у спонтанності та грі (дорослий використовує уяву та бавиться з дитиною)
Загальні поради з подолання стресу
- Дуже важливо, щоб усі члени сім’ї залишалися разом у стресових ситуаціях. Не варто відправляти дітей у санаторій (тим паче за кордон) одразу після переїзду чи пережитої складної ситуації. Коли ми разом – ми швидше відновлюємося та краще справляємося зі стресами.
- Дітей слід заспокоювати як за допомогою слів, так і тілесно (обіймати, цілувати, поправляти волосся, гладити по спинці тощо).
- Забезпечте постійний режим (розклад). Дітям потрібна передбачуваність. Їм легше розібратися, чого слід очікувати від життя, якщо прописаний час прийому їжі, виконання домашньої роботи, сну тощо. Це допомагає їм відчувати себе в безпеці та знижує рівень стресу.
- Допомагайте дітям переосмислювати стресові ситуації. Наприклад, якщо дитина відчуває стрес, тому що думає, що не подобається однокласнику, бо той не привітався з нею перед уроком, то батьки можуть попросити дитину спробувати дати інші пояснення такої поведінки однокласника. Чому б не припустити, що він просто замислився, а тому забув привітатися? Батьки повинні допомагати своїм дітям тлумачити життєві ситуації більш позитивно. Звісно, іноді трапляються об’єктивно стресові ситуації. У таких випадках батькам необхідно допомагати своїм дітям справлятися з ними в інші способи.
Як керувати стресом?
- Ініціюйте розмови про почуття. Вчіть дітей орієнтуватися у світі емоцій та почуттів. Уважно слухайте розповіді дітей про те, що вони відчувають і думають з приводу того, що відбувається.
- Ставтеся серйозно до дитячих переживань і не ігноруйте дитину, якщо вона поділилася з вами своїми страхами. Замість “Не вигадуй, у темряві нічого немає” скажіть: “Давай разом перевіримо. Може, то так одяг лежить, а тому може щось здаватися”.
- Допомагайте дітям змінювати їхні уявлення про стресові ситуації. Переконання дітей мають істотний вплив на них самих: на те, як вони себе поводять, кого вони вибирають у друзі, чим захоплюються поза школою тощо. Наприклад, діти, які вважають, що повинні отримувати оцінку “12” за кожне домашнє завдання, а будь-яка інша оцінка розцінюється ними як поразка, відчувають стрес. У цьому разі батьки повинні допомогти їм змінити свої переконання, пояснивши, що нижчі за “12” оцінки – це теж нормально.
- Не “заражайте” дитину власними страхами. Якщо мама щоразу говорить малюкові не підходити до кицьки, бо вона вкусить та подряпає, то, звісно, дитина боятиметься котів.
- Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться до лікаря чи психолога, якщо стан дитини викликає занепокоєння.
- Давайте лише ті обіцянки, які ви зможете виконати.
Памятайте, ваша власна поведінка – найвирішальніша річ. Ви вважаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її щомиті свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома.
Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а тільки за те, що вона – ваша рідна дитина!
